Situacija

 

Novice iz Ukrajine za Slovence

Yuriy Atamanyuk – Ukrajinski teden kulture v Republiki Sloveniji

petek, junij 15, 2018, 18:31

V glavnem mestu Slovenije – Ljubljani je med 15. in 20. junijem že četrti potekal ukrajinske teden kulture z naslovom “Kulturni miks- Boršč». Organizatorji dogodka so bili člani Kulturnega društva “Ljubljana-Kyiv”.

Pobuda za takšno praznovanje izvira iz leta 2015, po dogodkih Euromaidana v Ljubljani, ki ga je organizirala ena izmed ustanoviteljic Kulturnega društva “Ljubljana – Kyiv” – Inna Demchenko, Frelih in z lokalno ukrajinsko diasporo. Po Revoluciji dostojanstva sta predsednik društva Andrij Hevka in Inna Demchenko Frelij je delovala v okviru neformalne organizacije “Razom”, ker takrat še ni bila formalno ustanovljena sedanja organizacija. Izvajala sva skupni ukrepe v podporo Ukrajini med vojno in okupacijo Krima ter napada Rusije na Lugansk v Donetsk in občasno sva pomagala vojakom ATO. Po Euromaidan se nam je pridružil Ukrajinec Ivan Varko, ki se je v tem času preselil v Ljubljano. Pomagal nam je ustanoviti je društvo “Razom” ter je podprl finančno in tehnično spletne portale www.razom.si , kasneje pa še www.situacija.si. Spletna portala sta bila ustvarjena za razširjanje novic o ukrajinskih dogodkih v slovenščini. Urednik in prevajalec strani je Andrij Hevka.

Title
Poroča slovenski novinar Branko Soban

“Nekaj časa sva neuradno delovala, potem pa sva ugotovila, da je težko delo združiti ukrajinsko skupnost, težko je tudi bilo, da se sodelujemo s slovenskimi in ukrajinskimi institucijami, ker neformalna obliko dela nima večjega odziva. In zato sva se odločila, da ustvariva uradno organizacijo«, – pravi Inna Demchenko Frelih. Tako se je tudi pojavilo KD “Ljubljana-Kyiv”. Medtem ko se je v Ukrajini dogajal Maidan, ljudje so se radi zbirali in sva odlaočila, da organizirava jesensko srečanje Ukrajincev – čas, ko so se vsi vrnili s počitnic, sestali smo se na pikniku. Na teh srečanjih smo se ukvarjali s prostovoljnim delom, ampak postopoma smo izčrpli moči in smo začeli isakti nove načine za spodbujanje ljudi, da pridemo skupaj.

Odločeno je bilo tudi, da naša dejanja ne bodo usmerjena samo na lokalna dogajanja, saj je bila in je Ukrajina še vedno v vojni. Soočena je z velikansko propagando, tako da smo morali iskati načine kako prikazati ukrajinsko kulturo na zunaj. Zdaj je to naša glavna in prednostna naloga obstoja naše organizacije. Nibilo dovolj, da imamo manjše sestanke na ukrajinskem veleposlaništvu, je bilo treba organizirati velike dogodke da bi Slovenijo in Evropo seznanili z ukrajinsko kulturo, saj smo še vedno presenečeni, da nas mnogi enačijo z Rosijani in Rusijo. Istočasno je prišlo do ideje o Paradi vezenih srajc, kar je bi bil eden najboljših primerov ukrajinske identitete. To je zelo lep praznik, ki združuje vse Ukrajince in naše podpornike. Odločili smo se, da bomo organizirali ta praznik oz. srečanje v maju, ko cveti in ko je Ukrajina praznuje Dan vezenin. “

“Prvo srečanje je potekalo maja 2014,” nadaljuje gospa Inna. – Leta 2015 je bilo manj izrazito, nato pa smo se odločili, da je treba omenjeno srečanje Parado vezenih srajc razširiti na raven festivala. Tako se je pojavila ideja o kulturni mešanici imenovani “Boršč”. Zakaj je prav takšno ime? Ker v tem tednu potekajo naši številni kulturni dogodki, tgre za veliko raznolikost dogodkov. Drugi razlog je, da Rosijani sistematično prisvojajo našo kulinarično dediščino in vse, kar lahko prikažejo za svoje. Zato želimo še posebej poudariti, da he boršč ukrajinska jed. Dogodek pod takim imenom je potekal že drugič.

 Leta 2014 smo Slovencem pokazali vrsto ukrajinskih filmov, med njimi tudi “Hytarma”, “Tisti, ki je šel skozi ogenj” itd. Malo je bilo ljudi, ker je bil film predvajan v prostorih naše skupnosti. Dogajalo se je, da so prišli trije. Zato smo začeli delati z državnimi knjižnicami. Planiramo koledar letnih dogodkov in dajemo oglase, ki vključujejo naše dogodke. Potem pride veliko več ljudi.

Leta 2017, smo kot del “Kulturnega miksa – Boršč” priredili razstavo reprodukcij del T. Shevchenka in organizirali predavanje o njegovem delu tega obdobja. Poleg tega smo imeli en večer posvečen tragediji v Černobilu, kjer je predaval slovenski novinar Peter Močnik . Govoril je in predaval o svojih vtisih bivanja na območju Černobila iz leta 2016, prav na dan 30. obletnice omenjene tragedije. Predstavili smo tudi film Aleksandra Dovženka “Zemlja”. Želeli smo predstaviti Slovencem ta film kot uvod pre zgodovino Holodomora. Ekskluzivno dovoljenje za pravico do prikaza filma je izdal studio, imenovan po Alexandru Dovženku. Mimogrede, Slovenija še vedno ni priznala Holodomorja za genocid. Predvideno je bilo, da bomo imeli sestanek z direktorjem filma “Hiša besede” Tarasom Tomenkom, vendar le ta zaradi upravičenih razlogov, ni prišel.

Na žalost Slovencih ne ve veliko o Ukrajina, zaznava jo stereotipno in negativno. Zato mora ukrajinska diaspora v tej državi močno prizadevati za beljenje črnih lukenj. Podobne promocije so eden izmed učinkovitih korakov, ko Slovenci doživljajo resnično Ukrajino. Tukaj je prisotna velika ruska propaganda. Po letu 2015 se je pojavilo zelo močan pojav, ki deluje kot anti-ameriško propagando, in Ukrajinci so običajno povezani z Američani, zaradi finančne in politične podpore. Razumejo nas tako, da so Američani slabi, in mi, Ukrajinci, smo njihovi podpornikii. Mimogrede, mnogi Slovenci verjamejo v laži, da so Američani naredili revolucijo v Kyivu

Title Title
Udeleženci okrogle mize. Od leve proti desni: Inna
Demchenko-Frelich, novinar Branko Soban, predsednik
KD  “Ljubljana – Kyiv” Andriy Hevka,
zgodovinar Aleš Maver
 Obiskovalcii okrogle miz

“V očeh Slovencev smo večinoma fašisti in neonacisti,” nadaljuje gospa Inna. – Ko smo se borili proti Putinovemu obisku v Sloveniji, ko smo bili uradno registrirani, se je pri naši skupini pojavila neformalna skupina mladih z mikrofoni, zvočniki, ki so nastopili s slogani “Smrt fašizmu”. Verjamejo, da ponižujemo rusko govoreče ljudi, ne da bi se zavedali, da resnično želimo oživiti naš jezik, ki je bil stoletja zaničevan. Zato mi s takšnimi dejanji poskušamo pokazati pravo podobo Ukrajine, da nas vidijo na drugi strani. Zato bomo še naprej bomo nadaljevali s takšnimi prireditvami. Poleg tega imamo stabilne celoletne akcije, še posebej Ševčenkove dni v Štanjelu, božične praznike, praznik sv. Miklavža, spomin na žrtve Holodomora.

Title

Львівська писанкарка Віра Манько розповідає про українську писанку

Проблема в тому, що про нас нічого не знають, а якщо знають, то читають «Спутник» або «Раша тудей», де скидають інформацію з антиамериканськими поглядами, а ми, мовляв, входимо в американський вплив і нас сприймають за неонацистів і, взагалі, за якусь незрозумілу націю. Коли я кажу, що я з України, то мені жваво та радісно повідомляють: «Я їду до Москви або вчу російську мову». А я тут до чого?! Нещодавно у бібліотеці я знайшла підручник з історії за 9 клас приблизно з початку випуску, в якому пише про мистецтво Візантії і в які країни воно пішло, де писали через кому «від Балкан до України, Росії (Київ, Москва, Новгород…). Звучало так, начебто, Київ належить до Росії. Це – страшні речі! І це вивчають прямо у школі. Часто мене запитують, чи відрізняється українська і російська мови. Багато словенців навіть про війну на сході України не знають. Правда, є й позитивний бік. Багато словенців, котрі раніше нічого не знали про Україну, пізніше почали нею цікавитися. Але їх – значна меншість. Багато словенців стали членами і симпатиками товариства «Любляна – Київ», беруть активну участь в українських заходах, знайомляться з нашою історією та культурою».

Цьогорічний «Тиждень української культури» розпочався 15 травня. Цього дня в Люблянському будинку літератури імені Приможа Трубара (перший друкар книжок словенською мовою, 16 ст.) відбувся круглий стіл на тему: «Україна: минуле і сучасність – роль України в історії Європи». Зі своїми роздумами і пропозиціями про Україну поділилися словенський правозахисник, публіцист та журналіст Бранко Собан, словенський історик Алеш Мавер, голова культурного товариства «Любляна – Київ» Андрій Гевка, а також львівський журналіст і публіцист Юрій Атаманюк. Акцію модерувала Інна Демченко-Фреліх.

Title Title
 Андрій Гевка вручає Славіці Веселіч подяку
від імені Музею писанкового розпису
 Майстер-клас від Віри Манько

У своїй доповіді історик Алеш Мавер намагався довести історичними фактами словенську та українську схожість. Зауважив, що, на жаль, пересічні, словенці погано знають нашу історію. Порушив тему релігії і патріархату. Не оминув журналіст болючої проблематики для наших народів – питання мови. На початку ХХ сторіччя словенці мали таку ж саму проблему: понад 20% населення Любляни розмовляли німецькою.

Журналіст Бранко Собан зазначив, що без знання історії, особливо злочинів сталінізму стосовно українців, неможливо зрозуміти, що зараз відбувається в Україні. Він постійно наголошував гостям, що ми історично йдемо в тандемі Україна – Росія і допоки триває війна, так і буде. Із зали була репліка від люблянського літературного критика, що Сталін, мовляв, не був етнічним росіянином і навіщо в усьому звинувачуємо росіян. На цю репліку пан Собан сказав, що нема різниці, якої національності керівник держави, а важливо те, яку державу чи імперію він представляє. Також запропонував читати історичні книги, а саме про сталінську епоху, щоб зрозуміти українське сьогодення та ставлення Росії до України. Також пан Собан згадав, що Європа, як і раніше, залишила Україну наодинці зі своїми проблемами і наполягав, що європейські інституції мали би більше приділяти уваги та допомагати Україні.

Title Title
 Майстер-клас від Славіци Веселіч  Словенські студенти цікавляться розписом писанок

Голова КТ «Любляна – Київ» Андрій Гевка наголошував на неправильному перекладі історичної назви держави «Київська Русь», який словенською звучить як «Київська Росія».

«Для мене це – велика образа, – підкреслив пан Андрій. – Росіяни ніколи не називали себе русинами або русичами. Також хочу зазначити, що ніколи в історії не було «Московської Русі». До цього треба привертати особливу увагу та боротися за зміну правопису».

Пан Андрій детально розповів присутнім про державу Київська Русь та її розташування. Про те, як москвини вкрали нашу історію. Також наголосив на відмінностях між росіянами та українцями і хто з них має право на назву. Оперуючи історичними фактами, пан Андрій розповів гостям, коли насправді постала Росія і що до того часу росіяни були москвинами, а їхня країна офіційно мала назву Московія. Підкреслив, що росіяни навіть не можуть доказати своє слов’янське походження. А що стосується московської церкви, так званого «Третього Риму», то це – велика неправда, бо росіяни не мають жодних звичаїв на церковні свята (колядок, щедрівок, веснянок тощо). Насправді вони стали християнами майже 500 років пізніше від українців.

Title Title
 Мовчазний протест на підтримку Олега Сенцова FreeSentsov під Російським культурним центром

До автора цих рядків було декілька запитань. Насамперед, словенців цікавило, хто такі галичани і чи вважають вони себе окремим народом. Запитували про Голодомор, про причину війни на сході України.

Під час минулорічної поїздки в Україну в рамках словенсько-українського культурного обміну групу українців і словенців настільки вразила писанкова тематика, що в рамках цьогорічного свята «Культурній мікс «Борщ» вирішили надати їй особливого значення. В складі групи була присутня відома словенська писанкарка Славіца Веселіч. Тоді ж збулася її мрія – відвідати Музей писанкового розпису в Коломиї. В музеї з нагоди візиту пані Славіци відбувся майстер-клас з розпису писанки з українськими писанкарками. Також продемонстрували консервацію писанок у музеї. Згодом у Львові Славіца Веселіч познайомилася з відомою писанкаркою і дослідницею писанкарства Вірою Манько. Відтоді вони заприятелювали і почали обмінюватися досвідом. Пані Віра запропонувала своїй словенській колезі українські саморобні писачки, які дуже зручні у користуванні.

Title Title
 Хода вишиванок у середмісті Любляни  Завершення Ходи вишиванок на території
Люблянського замку

І так, 20 травня в Слов’янській бібліотеці в м. Любляна відбулося писанкове свято за участі писанкарок Славіци Веселіч та Віри Манько. На свято завітали українці, словенці, а також троє представників Посольства України в Республіці Словенія. Майстрині розповіли присутнім про історію, колористику, орнаментику та сучасний стан писанкарства у своїх країнах. Також було продемонстровано слайд-шоу та відео української та словенської писанки. Голова КТ «Любляна – Київ» Андрій Гевка вручив Славіці Веселіч подяку, яку передала дирекція Музею писанкового розпису (м. Коломия, Україна) за розвиток і популяризацію писанкарства. В другій частині дійства відбувся майстер-клас з розпису писанки, в якому взяли участь усі бажаючі.

Паралельно в приміщенні Слов’ян­ської бібліотеки відбулося відкриття фотовиставки, присвяченої українській писанці. Виставка триває досі. Автор виставки – фотограф з Маріуполя (зараз мешкає в Словенії) Кирило Бєляєв.

Головним етапом свята була Хода вишиванок, що відбулася в старовинній частині столиці Словенії – Любляні. Відрадно, що на це дійство приїхало 50 учасників Культурної асоціації «Україна – Фріулі» з Італії, а серед них – кілька італійців і один італійський азербайджанець, котрий є активним учасником українських заходів в Італії. Вищеназвана асоціація разом з КТ «Любляна – Київ» три роки тому підписала угоду про створення об’єднання «Альпи – Адрія». Вони часто приїжджають до Словенії і разом відзначають українські свята, а українці зі Словенії, відповідно, приїжджають до Італії.

Title
 Азербайджанець з Італії – Азер (у центрі) – приїхав
підтримати словенських українців

У неділю, 20 травня, учасники КТ «Любляна – Київ» та італійські гості послухали лекцію про писанкарство, яку прочитали писанкарка Віра Манько та її словенська колега Славіца Веселіч. Лекція викликала велике зацікавлення серед присутніх. Українці, котрі волею обставин опинилися на чужині, на хвильку поринули в свої рідні писанкові краї. Крім того, гості мали можливість придбати писанки, писачки та літературу про писанкарство.

На завершення заспівали Гімн України. Після спільного обіду розпочалося традиційне свято вишиванки. Протягом кількох годин керівник параду Інна Демченко-Фреліх (вона – професійний гід) провела екскурсію старовинною частиною міста. Це додало урочистості і шарму.

Title Title
 Мовчазний протест на підтримку Олега Сенцова FreeSentsov на центральному
пішохідному мості – Тримостя

Під час Ходи вишиванок було проведено мовчазний протест на підтримку Олега Сенцова FreeSentsov під будинком російського культурного центру та на центральному пішохідному мості – Тримостя. Завершилася Хода вишиванок у Люблянському замку.

Завершився «Культурний мікс «Борщ» 5 червня лекцією мешканців м. Штанієль Войка та Власти Маркочіч, біля будинку котрих встановлено погруддя Т. Г. Шевченка. Лекція відбулася в головній бібліотеці імені Отона Жупанчича м. Любляна. На лекції доповідачі поділилися своїми враженнями від подорожі по західній Україні (Закарпаття, Івано-Франківщина, Тернопільщини та Львівщина). Подорож для словенців організував зі словенського боку Андрій Гевка, а з українського – журналіст Юрій Атаманюк. На лекції було людно. Після вечора дехто висловив побажання відвідати Україну вже цього року. Пан Гевка цьогоріч знову організовує поїздку в Україну, бо завдяки таким поїздкам він і КТ «Любляна – Київ» пов’язують два народи і намагаються ламати негативні стереотипи про Україну та показувати наше різноманіття і багату культуру.

comments powered by Disqus